Хто буде поруч, коли родинної підтримки більше не залишиться?
Для багатьох дорослих з церебральним паралічем найстрашніше питання не медичне. Це особисте: хто помітить, чи я голодний, чи мені небезпека, чи я ізольований, чи я занедбаний чи самотній? Ми хочемо знайти відповіді до того, як цей момент настане.
Допоміжний дім має бути схожий на життя, а не на місце зберігання для інваліда.
Наше довгострокове бачення включає підтримку проживання в громаді для людей з церебральним паралічем, які не мають надійної родини, опікуна, житла, фінансової, юридичної, технологічної чи громадської підтримки. Мета не в тому, щоб приховувати людей. Мета полягає у створенні доступних будинків, пов’язаних із реальними районами, стосунками, захистом та змістовним повсякденним життям.
Простори, розроблені з урахуванням мобільності, комунікації, безпеки, конфіденційності та щоденного вибору.
Координація догляду, підготовлені помічники, технології, харчування, транспорт і медичний супровід.
Документована підтримка, захист прав, гідності та ретельний розгляд перед прийняттям важливих рішень.
Дружба, волонтерство, навчання, свята та звичайне громадське життя.
Гуманна захисна сітка зявляється не випадково.
Підтримане проживання вимагає планування, житлових ресурсів, опікунів, технологій, правової структури, транспорту та постійної підзвітності. Пожертви допомагають перейти від імпровізації в надзвичайних ситуаціях до стабільної моделі догляду за громадою.